вівторок, 31 березня 2020 р.
домашня робота Кіри Мельничук - основний рівень навчання.
Домашня робота вихованки Кіри Мельничук. Активна, уважна і завжди готова до роботи.
понеділок, 30 березня 2020 р.
теми для обговорення
Шановні відвідувачі блогу, мені буде цікаво, якщо Ви будете висловлювати свої враження про викладений матеріал. Спілкуймося та ділимося набутим досвідом і напрацюваннями. Хочу почути Вашу думку про вебінари, чи хтось вже підписувався і був учасником. Які враження?
ОТЖЕ ПРОПОНУЮ ТЕМУ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: (ВЕБІНАР ДЛЯ КЕРІВНИКА ХОРЕОГРАФІЧНОГО КОЛЕКТИВУ.)
ОТЖЕ ПРОПОНУЮ ТЕМУ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ: (ВЕБІНАР ДЛЯ КЕРІВНИКА ХОРЕОГРАФІЧНОГО КОЛЕКТИВУ.)
субота, 28 березня 2020 р.
Гимнастика Бориса Князева (урок 2) / Boris Knyazev’s gymnastics (lesson ...
Продовжуємо відновлювати форму, дивимось виконуємо та присилаємо відео, бажано на телеграм.
пʼятниця, 27 березня 2020 р.
домашня робота Діни Бадай - вищий рівень навчання.
домашня робота Каріни Прилипчан - вищий рівень навчання.
домашня робота Ксенії Іванової - вищий рівень навчання.
середа, 25 березня 2020 р.
понеділок, 23 березня 2020 р.
цікаві сторінки історії балету.
118 років тому народилась Ліна По – балерина і скульпторка, що творила навіть сліпою
18 січня 1899 року у Катеринославі (нині – м. Дніпро) народилася Поліна Михайлівна Горенштейн, талановита балерина і скульптор, відома під псевдонімом Ліна По.
Її обдарування яскраво виявилися з дитинства — вона захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила. У 1913 році в Катеринославі чотирнадцятилітня Поліна одночасно із заняттями в хореографічній студії бере уроки в скульптора-професіонала. З берега Дніпра приносить додому глину, ліпить різні фігурки. Та в душі все сильніше звучить музика, а перед очима танцює Айседора Дункан. Вона вчиться в школі балерини Тальори, а потім у школі хореографії К. Воронкова. І от в 1919 році народжується балерина — Ліна По.
Якийсь час вона виступає в театрах Києва та Харкова, працює постановником танців у Маріуполі. А в 1921 році її відряджають на навчання до Москви. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом, але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз.
Заняття скульптурою і малюванням, допомогли їй в оволодінні мистецтвом танцю: «Я брала олівець і змальовувала особливо цікаві для мене рухи балерин, пози. Я обожнюю людське тіло... Я усмоктувала скульптурну гармонію тих рухів, які може відтворити людина».
1934 року сталася біда. Поліна Михайлівна тяжко захворіла: параліч рук і ніг, втрата зору. У лікарні вона провела два роки, лікарі повернули їй можливість рухатись, але молода балерина залишилась сліпою.
Повернувшись додому, Ліна По показала свої перші недосконалі статуетки відомому художникові Михайлу Нестерову. Вимогливий до себе й інших, Михайло Васильович схвалив її роботи і допоміг Ліні Михайлівні повірити в те, що вона зможе знайти своє місце в житті. Так народилась скульпторка Ліна По.
Уже на початку 1937 року Ліна Михайлівна створює однофігурні композиції на теми хореографії, які виконані не тільки з досить високою професійною майстерністю, але й виражають суть самого танцю. Кращі серед перших її скульптур — “Танець із покривалом” і “Балерина (Пірует)”.

"
Її подвижницький шлях в образотворчому мистецтві продовжувався 12 років, до самої смерті. Не маючи змоги танцювати на сцені, вона танцювала душею і уявою — створила цикл скульптур танцівниць. Тут як окремі фігури, так і складні композиції, в яких приваблюють точність передачі рухів, ліризм, одухотвореність образів, відчуття свята.

"
Її скульптуру “Стрибок” вважають одним із найкращих творів сучасної пластики невеликих форм. Нині скульптура знаходиться у Третьяковській галереї в Москві. Скульптурний портрет – бюст Олександра Пушкіна за її авторства знаходиться в Санкт-Петербурзі, в квартирі-музеї О. С. Пушкіна.
Померла Ліна По 26 листопада 1948 року. Вона мала рідкісне обдарування — просторову уяву, доведену до високого ступеня досконалості. “Бачила” предмети, явища, людей яскраво й тримірно, ніби в об’ємному кіно. Їй були притаманні надзвичайна працелюбність, бажання залишатись в активному житті, цілеспрямованість.

"
Вона пробуджувала енергію в людях. Творила сама і надихала на творчість інших. Письменник М. М. Пришвін після знайомства з нею писав у щоденнику: “Ворухнулась у душі героїня моєї майбутньої повісті...” А коли майстрині не стало, він записав: “Вона була борцем за гідне життя тут, на землі... Що може бути кращим за те, щоб сліпа давала світло людям...”.
Її обдарування яскраво виявилися з дитинства — вона захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила. У 1913 році в Катеринославі чотирнадцятилітня Поліна одночасно із заняттями в хореографічній студії бере уроки в скульптора-професіонала. З берега Дніпра приносить додому глину, ліпить різні фігурки. Та в душі все сильніше звучить музика, а перед очима танцює Айседора Дункан. Вона вчиться в школі балерини Тальори, а потім у школі хореографії К. Воронкова. І от в 1919 році народжується балерина — Ліна По.
Якийсь час вона виступає в театрах Києва та Харкова, працює постановником танців у Маріуполі. А в 1921 році її відряджають на навчання до Москви. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом, але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз.
Заняття скульптурою і малюванням, допомогли їй в оволодінні мистецтвом танцю: «Я брала олівець і змальовувала особливо цікаві для мене рухи балерин, пози. Я обожнюю людське тіло... Я усмоктувала скульптурну гармонію тих рухів, які може відтворити людина».
1934 року сталася біда. Поліна Михайлівна тяжко захворіла: параліч рук і ніг, втрата зору. У лікарні вона провела два роки, лікарі повернули їй можливість рухатись, але молода балерина залишилась сліпою.
Повернувшись додому, Ліна По показала свої перші недосконалі статуетки відомому художникові Михайлу Нестерову. Вимогливий до себе й інших, Михайло Васильович схвалив її роботи і допоміг Ліні Михайлівні повірити в те, що вона зможе знайти своє місце в житті. Так народилась скульпторка Ліна По.
Уже на початку 1937 року Ліна Михайлівна створює однофігурні композиції на теми хореографії, які виконані не тільки з досить високою професійною майстерністю, але й виражають суть самого танцю. Кращі серед перших її скульптур — “Танець із покривалом” і “Балерина (Пірует)”.

"Балерина.Пірует
Її подвижницький шлях в образотворчому мистецтві продовжувався 12 років, до самої смерті. Не маючи змоги танцювати на сцені, вона танцювала душею і уявою — створила цикл скульптур танцівниць. Тут як окремі фігури, так і складні композиції, в яких приваблюють точність передачі рухів, ліризм, одухотвореність образів, відчуття свята.

"Стрибок
Її скульптуру “Стрибок” вважають одним із найкращих творів сучасної пластики невеликих форм. Нині скульптура знаходиться у Третьяковській галереї в Москві. Скульптурний портрет – бюст Олександра Пушкіна за її авторства знаходиться в Санкт-Петербурзі, в квартирі-музеї О. С. Пушкіна.
Померла Ліна По 26 листопада 1948 року. Вона мала рідкісне обдарування — просторову уяву, доведену до високого ступеня досконалості. “Бачила” предмети, явища, людей яскраво й тримірно, ніби в об’ємному кіно. Їй були притаманні надзвичайна працелюбність, бажання залишатись в активному житті, цілеспрямованість.

"Дівчина у хустинці
Вона пробуджувала енергію в людях. Творила сама і надихала на творчість інших. Письменник М. М. Пришвін після знайомства з нею писав у щоденнику: “Ворухнулась у душі героїня моєї майбутньої повісті...” А коли майстрині не стало, він записав: “Вона була борцем за гідне життя тут, на землі... Що може бути кращим за те, щоб сліпа давала світло людям...”.
неділя, 22 березня 2020 р.
цікаве відео
для мотивації під час карантину, канікул.
Пропоную гуртківцям і керівникам хореографічних колективів.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Рекомендована публікація
"Виховання свідомого ставлення до занять с гуртку класичного танцю" - проблема над вирішенням якої працюю.
Свідоме ставлення до занятть є важливим аспектом у вихованні гуртківців в студії класичного танцю починаючи з початкового рівня навчання. П...
-
Adagio – (адажіо, італ. повільно, спокійно.) 1. Танцювальна композиція ліричного характеру. 2. Використовується в балетних виставах, ...
-
Свідоме ставлення до занятть є важливим аспектом у вихованні гуртківців в студії класичного танцю починаючи з початкового рівня навчання. П...